20 червня - Всесвітній день біженців
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про біженців», біженець це особа, яка:
- не є громадянином України;
- внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності;
- не може або не бажає користуватися захистом країни внаслідок таких побоювань;
- не має громадянства (підданства) і перебуваючи за межами своєї країни не може або не бажає повернутися до неї внаслідок вказаних побоювань.
Особа буде визнана біженцем тільки у випадку, якщо відповідає умовам визначення, приведеного вище. Інші – економічні, особисті, побутові або інші обставини, через які особа залишила та не може/не бажає повернутися до країни походження, не дають підстав для отримання статусу біженця в Україні.
Для визначення статусу біженця проводиться відповідна процедура, яка здійснюється територіальними органами міграційної служби відповідно до Тимчасової інструкції про оформлення документів, необхідних для вирішення питання про надання, втрату та позбавлення статусу біженця. Остаточне рішення за заявами про надання статусу біженця приймається Державною міграційною службою.
Історична довідка!
Протягом багатьох років різні країни та регіони відзначали власні пам’ятні дні й навіть тижні, присвячені біженцям. Одним з найвідоміших вважається День африканських біженців, який відзначається в кількох країнах 20 червня.
Виражаючи солідарність з Африкою, де перебуває більша частина біженців, Генеральна Асамблея ООН одноголосно прийняла в 2001 році спеціальну резолюцію.
Згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї, в 2001 році відзначалася п’ятидесята річниця Конвенції про статус біженців 1951 року і Організація африканської єдності (ОАЄ) погодилася з тим, щоб міжнародний День біженців відзначався одночасно з Днем африканських біженців – 20 червня.
До цих пір біженці – це одна з найбільш гострих проблем сучасного світу. В даний час на планеті зареєстровано близько 20 мільйонів біженців і 25 мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Основна частина з них знаходиться в Африці, в зоні афганського конфлікту, на Балканах.
Міжнародна спільнота консолідує свої зусилля щодо полегшення важкої долі цих людей. Ще в 1950 році створено Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ), яке робить зусилля для вирішення цього завдання.
Реалії сучасного життя, нажаль, такі, що правового та соціального захисту потребують і громадяни України, які проживають або переселилися з тимчасово окупованої території Автономної республіки Крим. Згідно із чинним законодавством такі особи є громадянами України, тобто не набувають офіційного статусу біженців.
Для врегулювання правового режиму в Автономній республіці Крим та захисту прав громадян України прийнятий відповідний закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (надалі Закон), від 15.05.2014 року, із змінами та доповненнями від 06.05.2014 року.
Згідно із Законом Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території та визначає, що примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.
Також наша держава зобов’язується продовжувати виплату пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації.
Статтею 11 цього ж Закону Україна гарантується право власності на майно в Криму, як держави України, так і територіальних громад, юридичних та фізичних осіб, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території. Для цього, зокрема, визначено, що набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. На тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території, мають право на всі види соціального захисту та соціальних послуг, працевлаштування, поновлення та оформлення документів відповідно до законодавства за фактичним місцем проживання, перебування.
