Зберігання насіннєвого матеріалу та контроль якості
Щоб насіння не втратило посівні якості, його потрібно зберігати в обладнаних насіннєсховищах згідно плану розміщення насіння по культурах, сортах і репродукціях. Розмір насіннєсховища визначають, виходячи із розрахункової кількості насіння, яке залишається на тривале зберігання (середня об'ємна маса насіння 0,75 т/м3). Основні вимоги до насіннєсховищ:
- Надійна ізоляція насіння від атмосферних та ґрунтових вод, різких перепадів температури та проникнення гризунів, шкідливих комах і птиці (Сховища повинні бути критими та сухими, знезараженими від комірних шкідників);
- Запобігання змішуванню або взаємозасммічуванню насіння (В суміжних засіках забороняється складувати насипом насіння важковідокремлюваних культур, а також різні сорти однієї культури. Висота насипу для зернових і зернобобових культур не повинна перевищувати 2м, олійних – 1м. У складських приміщеннях з активною вентиляцією висота бурту насіння зернових культур допускається до 3м. Насіння, затароване в мішки, штабелюють етикетками назовні на дощаних настилах або піддонах на відстані від підлоги не менше 15см, від стін сховища і між штабелячми 70см.)
- Вільний доступ для огляду і відбору проб до кожної партії насіння (Розміри штабелів та відстань між ними повинні забезпечувати доступ для відбирання проб насіння з будь-якого місця. Для зручності приймання, відпускання насіння й догляду за ним між штабелями залишають технологічні проходи завширшки не менше 1,5м.);
- Можливість природньої вентиляції або облаштування для активної вентиляції;
- Забезпечення легкої дезінсекції приміщення і насіння;
Для зберігання насіння у мішках склад потрібно забезпечити дерев’яними піддонами (настилами), висотою не менше 10 см. Також насіннєві склади до початку збирання врожаю мають бути перевірені на наявність необхідних знарядь та інвентарю, бланків документів, етикеток. Складські приміщення повинні бути обладнані засобами пожежогасіння.
На зберігання повинно засипатись лише насіння очищене від домішок які є джерелом самозігрівання (рослинні рештки, насіння бур’янів, живі комахи та ін.), розвитку хвороб і шкідників, та доведене за вологістю до вимог державних стандартів.
Зберігання проводять залежно від вологості зерна та його призначення. Зерно, яке спрямовують на переробку чи зберігання, повинно мати вологість, встановлену нормативними документами (стандартами) залежно від культури та її призначення. Пшеницю, жито, ячмінь зберігають за вологості зерна 14–15%, овес — 13–14, горох — 15–16, ріпак — 7–8%. Для тривалого зберігання вологість зерна додатково знижують на 1–2%. У процесі зберігання створюють такі умови, які забезпечують стійкість продукції, запобігають її ушкодженню шкідниками, ураженню хворобами, зволоженню й самозігріванню.
Насіннєвий матеріал зберігають у закритих зерноскладах насипом чи запакованим. Висота насипу не має перевищувати 2 м, у сховищах із активною вентиляцією — 3 м. Не допускають розміщення у суміжних засіках насіння важковідокремлюваних культур (наприклад, жито і пшеницю, ячмінь і овес). Щоб насіння не змішувалось, засіки не досипають на 15–20 см, встановлюють їх на відстані 0,5 м від зовнішніх стін сховища. Запакованим зберігають насіння добазових, базових категорій, а інколи й перших репродукцій. Мішки вкладають штабелем на піддони з віддаленням від підлоги на 15 см, а від стін — на 70 см.+
Якість зібраного зерна контролюють як у процесі післязбиральної обробки (застосовують внутрішньогосподарський контроль якості), так і на стадії зберігання (здійснюють державний контроль готової продукції). Насіннєвий матеріал контролюють за показниками, встановленими для зберігання кожної культури згідно з вимогами ДСТУ 2240-93. Кожна партія насіння, що зберігається, повинна пройти перевірку посівних якостей, а до закінчення терміну дії документу про якість, здійснити аналіз повторно. Облік насіння, його рух, якість відображають у «Шнуровій книзі обліку насіння» встановленої форми
Головний спеціаліст
відділу контролю в сфері насінництва та розсадництва
ГУ Держпродспоживслужби в Київській області Симоненко Т.В.
